Разом у дитинстві, разом у вічності: у Ставках вшанували другу річницю загибелі Павла Матієнка та Владислава Рябокучми
4 січня у другу річницю загибелі наших Захисників, у селі Ставки Джулинської громади відбувся пам’ятний захід на честь Павла Матієнка та Владислава Рябокучми - двох друзів із дитинства, двох Воїнів, двох світлих душ, яких війна забрала надто рано. Вони разом росли, разом мріяли, разом стали на захист України… І разом увійшли у Вічність.
Павлу - навіки 24. Владиславу - навіки 23. Їхні імена навіки вписані в історію громади й у наші серця, а їхня дружба - як символ справжньої братерської єдності, освяченої подвигом. У Ставківському закладі культури зібралося багато людей. Ця численна присутність стала мовчазним свідченням того, що Герої не забуті, що їх люблять, пам’ятають і шанують.
Серед присутніх були батьки Павла Матієнка - Віра Григорівна та Валерій Миколайович, його сестра Ольга, та батьки Владислава Рябокучми - Віра Степанівна та Віктор Якович, дружина Юлія - найрідніші люди, для яких цей біль ніколи не стане меншим.
У скорботному заході взяв участь заступник сільського голови Микола Грабчак, який висловив щирі співчуття родинам від імені голови громади Петра Васильовича Швеця.
Теплими, сповненими болю словами згадував хлопців староста села Микола Запорожчук. До присутніх звернулася начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Руслана Руденко, наголосивши, що Павло і Владислав зростали у родинах, де любов, людяність та відповідальність є найвищими цінностями.
З особливим трепетом лунали спогади першої вчительки Павла - Катерини Пилипишиної, класного керівника Владислава - Людмили Малиновської.
Щемливі вірші та теплу згадку прочитала сусідка Владислава Валентина Василишина - слова, від яких тремтів голос і стискалося серце. А активна учасниця волонтерського центру Надія Герун прочитала вірш про матір, яка стрічала сина на щиті.
Зі щирим болем і великою батьківською гідністю звернувся до присутніх батько Павла - Валерій Миколайович.
Особливо щемно й проникливо вели захід працівники культури - Надія Таужнянська та Юлія Марущак. Кожне їхнє слово звучало, мов молитва, викарбовувалося болем утрати й глибокою шаною до наших Героїв.
Наприкінці заходу всім присутнім родини загиблих Захисників та волонтерський центр "З вірою у Перемогу" роздали поминальні булочки - як знак спільної молитви, єдності та світлої пам’яті. Цей простий, але глибоко символічний жест ще раз об’єднав усіх у спільному болю й шані.
Цього дня приїхали й побратими Павла Матієнка - ті, з ким він пліч-о-пліч боронив Україну.
Після заходу всі разом вирушили на місцеве кладовище - до місця вічного спочинку Героїв. Там були квіти, молитва і тиша… Тиша, яка кричить про втрату й водночас говорить про безсмертя подвигу...
