Останній земний шлях Івана Бартєнєва
Сьогодні, 15 липня 2025 року, Джулинська громада з почестями провела в останній земний шлях звитяжного воїна, безстрашного захисника – Бартєнєва Івана Олександровича. Іван народився 02 січня 1997 року в селі М’якохід Бершадського району. Після закінчення 9-ти класів місцевої школи навчався у Гайворонському професійному аграрному ліцеї, де здобув відповідний фах і зарекомендував себе як відповідальний, чесний і цілеспрямований юнак. Працював головним охоронцем у мережі супермаркетів «Фора» в місті Києві. Колеги поважали за порядність, доброту та відданість справі. У квітні 2020 року підписав контракт та пішов на службу в Збройні сили України. Спочатку брав участь в АТО/ООС, а коли розпочалось повномасштабне вторгнення рашистів на нашу землю мужньо брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей, захищаючи свою країну.
Іван Олександрович був енергійним, сміливим, наполегливим як до себе, так і до оточуючих, досягав усіх поставлених цілей і завдань. Щодня самовдосконалювався, адже прагнув постійного розвитку та прогресу у військовій справі.
Молодий, завзятий і відважний Воїн. Мав численні нагороди - відзнаки Президента України «За оборону України», орден «За мужність» ІІІ ступеня за проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку в умовах пов’язаних з ризиком для життя.
У 2023 році в Івана народилась донечка Евеліна, яка стала для нього цілим всесвітом. Маленька таткова «принцеса» давала Захисникові сил чимдуж боротися з ордою братовбивчого північного сусіда та нищити їх на нашій землі. Він завжди обіцяв повернутися до своїх дівчаток, але, на жаль, доля розпорядилася по-іншому…
Учора, 14 липня 2025 року, молодий 28-річний юнак, головний сержант взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки військової частини А2988 Іван Бартєнєв таки повернуся додому із фронту. Але не так, як мріяли рідні та сподівалися друзі. Земля, за яку він боровся, тепер стала його останнім прихистком. На превеликий жаль, наш земляк загинув 05 липня 2025 року поблизу населеного пункту Маркове Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
В одну мить ворожа куля обірвала молоде життя…, в одну мить мати Тетяна Іванівна залишилась без сина, молода дружина Іванна Сергіївна стала вдовою, а двохрічна донечка Евеліна напівосиротіла… в одну мить брат втратив брата, громада - земляка, а Україна – Захисника. Нічим не втамувати пекучий біль матері, страждання молодої дружини, відчуття спустошення його малесенької донечки та рідних…
Слова співчуття рідним та близьким Героя висловили: Джулинський сільський голова Петро Швець, Теплицький селищний голова Руслан Трамбовецький, староста Олена Янко, представник першого відділу Гайсинського РТЦК та СП Юрій Гуцол, від імені побратимів військовослужбовець Сергій.
Важко було дібрати слів після завершення молебню представниками духовенства Православної Церкви України, аби розрадити рідних. Ніхто не поверне матері сина, дружині – чоловіка, а донечці – татка. Уже ніколи не візьме батько на руки свою дитинку і не поцілує її м’яке пухке волоссячко, не побачить її походу в дитсадок та школу, не потанцює шкільний танець та весільний вальс...Іван тепер став ангелом Небесного легіону і благословлятиме свою малечу дощиком з небес, легким подихом вітру і цілуватиме листочками із дерев, з іншого виміру, і вже по - іншому… Тепер йому назавжди 28… Неможливо було стримати сліз… Неможливо виразити біль цієї родини… Для них життя зупинилося в одному моменті, в одній даті, що перекреслила долю української родини… Ніхто не знає, коли вони прийдуть до тями і чи коли - небудь змиряться із втратою дорогої для серця людини. Єдине відомо достеменно – усі без виключення ненавидітимуть російського окупанта, який прийшов вбивати на українській землі та знищувати наш народ.
Оборонця провели в останню путь з належними почестями, скорботою і вдячністю за його гідний бойовий шлях. Поховали Воїна на кладовищі села М’якохід під залпи почесної варти та звучання Гімну України. Вічна пам'ять, честь і шана Івану Бартєнєву!
За матеріалами Миколи Грабчака
