Історія М’якохідських мальованих килимів
Мальовниче село М’якохід здавна славилося своїми рукотворними виробами, які були знані не тільки у Бершадському (нині Гайсинському) районі, а й за його межами. В українському сільському інтер'єрі 1920-1970-х роках значного поширення набули мальовані зображення, що наслідували навісні або кріплені до поверхні стіни прикраси. Саме такою окрасою оселі для жителів села М'якохід стали мальовані килими. Такі килими формували внутрішній простір оселі, надавали особливого декоративного багатства хатньому інтер'єру.
А все почалося з двох рідних сестер Марії Качур, 1914 року народження, та Ірини Качур, 1917 року народження. Сестри зацікавилися народним промислом – малюванням килимів, які зустрічалися на теренах українських сіл, і почали малювати килими, щоб прикрасити свою оселю. Для малювання обирали темне полотно, на яке дуже гарно лягали яскраві фарби, виготовлені з природніх барвників (столовий буряк, морква, бузина, трав’яниста рослинність, смородина, шовковиця, журавлина, обліпиха, вовчі ягоди, шпинат, щавель, лушпиння цибулі і шкаралупи волоського горіха, синька). Для того, щоб з часом фарби не стерлися, сестри додавали до них клей. Пензлики виготовляли з кінського або коров’ячого хвоста, згодом купували нейлонові. Односельчани, які бачили ці витвори мистецтва, почали замовляти килими для себе та своїх рідних. Кожен з них був неповторним та не схожим на попередній. Такі килими формували внутрішній простір оселі, надавали особливого декоративного багатства хатньому інтер'єру. Їх розташовували над долівкою біля ліжка, уздовж лав під вікнами, біля столу чи скрині. А які ж гарні розписи були на тих килимах: різноманітні квіти, букетні композиції, орнаменти з листочків та геометричних фігур! Значно менш вживані орніто та зоо зображення, але все ж вони були присутні у роботах майстрів. Такі килими господині не прали, щоб не пошкодити малюнок, а тільки чистили. Сестри так і не вийшли заміж і не мали своїх дітей, а все своє життя присвятили розпису килимів. Свою майстерність та секрети «килимового» розпису передали своїй племінниці Валентині Петрівні Кунянській. Вона знає всі таємниці: як змішати фарбу з клеєм, гарно намалювати та головне - правильно висушити килим, щоб він упродовж років радував свого власника. Валентина Петрівна передає свої навички молодому поколінню. Таким чином ми можемо бути впевнені, що мальовані М'якохідські килими ще довго тішитимуть око жителів Джулинської громади. Кількість майстрів, які виготовляють мальовані килими, значно зросла у нашому краї. Їхні вироби користуються попитом серед поціновувачів народної традиційної культури. Сучасні вироби презентуються на виставках, аукціонах, благодійних ярмарках, акціях на підтримку ЗСУ, організованих у Джулинській громаді.
