Цвітков Борис Вікторович
Сьогодні скорботний день у Джулинській громаді: зустрічали Героя Бориса Вікторовича Цвіткова, який загинув 25 червня 2024 року поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області, а сьогодні повернувся до рідної Дяківки «на щиті». Траурний котедж рухався від М’якоходу селами Чернятка, Джулинка, Теофілівка, Шляхова. Ще від повороту на Дяківку, що від центральної дороги, бруківка була рясно встелена польовими квітами. Квіти встеляли вулиці села аж до батьківської хати, де пройшло дитинство нашого Героя. На подвір’я батьківської хати зійшлося чи не все село. Приїхали працівники поліції - колеги Бориса Вікторовича, працівники Джулинської сільської ради, Шляхівського старостату, члени волонтерської організації із Гайворона. Чин похорону здійснювали священники Православної Церкви України Ростислав Процанін та Назарій Лотоцький.
Після цього відбулася траурна хода до місцевого кладовища. Колону очолювали учні Дяківської школи із прапорами. Обабіч дороги люди стояли навколішках, низько схиливши голови, аби віддати Герою останню шану.
…Сльози прощання, крик матері, траурний салют з трьох залпів розрізає тишу… Військові знімають з труни Державний Прапор України, складають його і з почестями передають матері Героя, як символ держави, якій вірно і до кінця служив її син!
У селі дяківчани дуже поважають Бориса Вікторовича. Кажуть, що був безвідмовним, добрим та позитивним. Як голова батьківського комітету, допомагав школі, дитсадку, адже вийшов із гарної родини: мати Лариса Миколаївна Цвіткова працювала завідувачем місцевого дитсадка, батько – бригадиром тракторної бригади. Борис Вікторович довгий час працював у поліції, потім займався сільським господарством, любив землю, так як і батько. Восени 2022 року став на захист України, служив у роті хімзахисту. На фронт пішов нещодавно, служив у 59-тій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка … всього декілька тижнів. Не встиг… ворожа куля обірвала життя нашого Героя.
Побратими згадують слова Бориса Вікторовича: «Раз ми тут, то треба йти до кінця!» Таке гасло його життя! Таким він був – наш Герой, відданий син України!
Висловлюємо щирі співчуття матері Ларисі Миколаївні, брату Сергію, який нині захищає від ворога нашу державу, дружині Тетяні та дітям. Вічна шана та світла пам’ять Герою!
